Підручника з історії адигской діаспори в Ізраїлі доки немає, але матеріалів для нього зібрано вже предостатньо.
Книга про те, як кавказькі горці півтора століття назад прийшли на землю обітовану і чим живуть тут сьогодні, може вийти вельми цікавою і пізнавальною, вважає житель аулу Ріханія, історик Ріад Гиш
Страшна штука – штамп. Не відбиток на діловому папері, в паспорті, квитанції, звичайно, або розхоже вираження в літературному тексті, нав’язливе і настирливе, немов муха. Небезпечніше штамп на кшталт ярлика – від нього не відмахнешся, згорнутою газетою не зачиниш, та і в корзину не викинеш. Він живе роками, десятиліттями, століттями, ненав’язливо проникаючи в свідомість людей, мирно дрімає до певного часу, але всякий раз виявляється несподівано і в самих збочених формах. Адже тут як: скажуть, наприклад, чукча – і рот мимоволі розпливається в посмішці: у пам’яті відразу спливає яка-небудь фраза з непристойного анекдота про недалеких розумом і абсолютно нешкідливих аборигенів Півночі. Виголошують слово кавказець – і в представленні більшості людей миттєво спрацьовує червона лампочка: нечесний торговець, безжалісний вбивця, бородатий терорист. Говорять, таджик або Молдавія – іншій аналогії, окрім як гастарбайтер і безправний раб на будівництві, ні у кого вже не виникає. Цей ряд тих, що засіли людській підсвідомості мерзенних стереотипів нескінченний.
Так само цілеспрямовано – довго і наполегливо – в російському суспільстві формувався негативний образ черкеса. Повелося це ще з Кавказької війни. Поетичні вирши Пушкіна і Лермонтова, романтично оспівуючих горців, як гордих і відважних людей, що ціною життя захищали свою свободу і рідну землю, тут не в рахунок. Література – річ специфічна, художні образи, властиві одній історичній епосі, неминуче витісняються іншими, сучаснішими. Перше, що приходить на думку більшості росіян – черкес – це головоріз. Все одно, значить, вбивця. З радянських підручників історії кожен школяр міг засвоїти ще багато подібних ярликів. Нинішні посібники з Кубановеденію і, тим більше, літератури Кубані – взагалі повні збори негативних штампів і стереотипів, що культивуються в молодому поколінні. Черкес, мовляв, без крадіжки і обману ніяк не проживе – з голоду здохне. Працювати не уміє, та і не хоче. Ненадійний, злий, віроломний, так і чекає відповідного моменту, аби всадити ніж в спину. Історично так повелося, може прочитати допитливий учень, що горці промишляли лише набігами, війнами і торгівлею – викраденою у сусідів худобою і нещасними полоненими. Як ці безбожники окаянні тут виявилися нікому не ведено, всякий раз підкреслюють автори. А виводи, дорогі хлопці, робіть самі.