Як по нотах

Опубликовано 04/13/2011 пользователем Роман

Білоруські діячі мистецтва стали зірками шаляпинских вечорів в Уфі

XIII МІЖНАРОДНИЙ фестиваль оперного мистецтва «Шаляпінськие вечора в Уфі» за традицією відкрився прем’єрою. На сцені Башкирського державного театру опери і балету в четвертий раз за його історію поставили оперу Олександра Бородіна «Князь Ігор». До речі, цього року виконується 120 років з часу першого представлення цієї опери в Маріїнськом театрі в Петербурзі.

Остання уфімська версія знаменитого класичного твору побачила світло завдяки блискучому творчому союзу. Режіссером–постановщиком виступив заслужений діяч мистецтв Росії, лауреат Національної театральної премії «Золота маска» Георгій Ісаакян, музичним керівником і дирижером–постановщиком — заслужений діяч мистецтв Росії, лауреат Державної премії Білорусі, лауреат «Золотої маски» Олександр Анісимов, художником–постановщиком — лауреат Держпремії Республіки Білорусі і теж «золотомасочник» Ернст Гейдебрехт (Німеччина), з 1984 по 1990 рік що працював головним художником Великого театру Білорусі, а також молодий і подаючий великі надії хореограф Башкирського театру Рінат Абушахманов.

Прем’єра мала оглушливий успіх. Певну роль в цьому зіграло і те, що партію хана Кончака виконав знаменитий оперний бас — народний артист Башкортостана, а з недавніх пір — міністр культури Республіки Башкортостан Аськар Абдразаков. Досвідчена уфімська публіка з нетерпінням чекала, яким буде нове прочитання епічного твору, що відрізняється, на думку театральних критиків, певною статичністю.

— Сказати нове слово в такій класиці і хрестоматії, як «Князь Ігор», — амбітне завдання, і по молодості в цьому напрямі я неодноразово осмілювався в театрах Америки, Франції і Білорусі, — розповів кореспондентові «Союзу» Олександр Анісимов, для якого ця опера, — в числі коханих. — Тепер же, з досвідом, встають завдання поскладніше: прочитати текст як можна ближче до задуму композитора, з повагою і пієтетом перегортати сторінки партитури, що редагуються великими композиторами Бородіним, Рімським–корсаковим і Глазуновим. І все-таки та обставина, що партитура опери не закінчена Бородіним, дає стимул-реакцію для народження і втілення цікавих ідей і задумок. Я давно хотів здійснити свою давню мрію — донести свої ідеї в співдружності з такими майстрами, як Георгій Ісаакян і Ернст Гейдебрехт.

Як би не говорили про прихильність до класики, як підкреслив Георгій Ісаакян, у сучасних художників завжди буде сучасне бачення.

— Ми не можемо поставити оперу Бородіна такий, якою вона була сто років тому, для цього всі реалії мають бути столітній давності. Тому шукаємо вихід в культурологічній грі з традиціями древнього російського іконопису, народного лубка і російського авангарду, — сказав він. — А костюми Гейдебрехта можна виставляти як окреме шоу.

Для додання спектаклю динаміки постановники застосували кінематографічний прийом швидкої зміни місця дії, змінили і послідовність картин, а «Половецькі танці» об’єднали із завершальною картиною опери.

«Князь Ігор» — не єдиний спектакль фестивальної афіші, в якому беруть участь білоруські майстри мистецтв. Наприклад, заголовну партію в опері «Іоланта» виконала тричі дипломант Національного театрального фестивалю «Золота маска» Ірина Крікунова, виступаюча на сцені Великого театру Республіки Білорусі.

Гульназ Данілова

Фото: Олександр Данілов

УФА — МІНСЬК

Повсягденні події:
Эта запись была опубликована в рубрике Влада і суспільство. Добавить в закладки ссылку.

Комментирование закрыто.