В Іраку і Сирії відроджується «великий халіфат». Репліка Олександра Привалова

Глава веде війну в Іраку терористичної організації «Ісламська Держава» Абу Бакр аль-Багдаді оприлюднив заяву про створення на захоплених його військами територіях Іраку і Сирії ісламського халіфату. Світла мрія ісламістів і нічний кошмар багатьох людей, до ісламістів не відносяться, почав втілюватися в реальність.

На всяк випадок – раптом хтось досі, на щастя своє, не чув – два слова про те, що таке халіфат. У сенсі історичному це ісламську державу, глава якого, халіф, об’єднує в своїх руках світську і релігійну владу. Найважливіший приклад – так званий «золотий вік» на зорі ісламу, коли існувало створене самим пророком держава, що знаходилося після смерті пророка під «праведним керівництвом» чотирьох перших халіфів. У сенсі нинішньому – це найважливіша мета ісламістів: нова держава істинного ісламу, яке, у міру розширення, поглине і розчинить в собі багато з нині існуючих держав. Це, власне, і є справжня кінцева мета всіх джихадистів – зокрема, це мета Аль-Каїди.

В інтернеті повно щедро залитих зеленим кольором карт, де видно, які землі вбере в себе майбутній «великий халіфат» до такого-то або до такого-то року. Здоровенні шматки російської території включаються зазвичай в не самі довгострокові плани: років через п’ять – ну, десять – після початку. Так от, початок халіфату, як вважає Абу Бакр аль-Багдаді зі своїми бойовиками, тепер і належить.

До справи вони підійшли серйозно. Сама заява про створення халіфату зробили в перший день священного для мусульман місяця Рамадан. Новий халіф проголошує себе прямим нащадком пророка. На територіях, де ці хлопці панували і раніше, до свого вдалого наступу на Мосул, вони розстрілювали мусульманських богословів, що не погодилися їм присягати, і змусили християн-чоловіків платити золотом джизью (подушнуподати) за відмову прийняти іслам.

Сьогодні в халіфат входять частини території двох держав, Іраку і Сирії, прихильники Абу Бакра є в Туреччині і в Лівані; але мусульман усього світу вже закликали не просто визнати створення халіфату, а й «присягнути йому на вірність». І додали для особливо нетямущих: «Законність всіх еміратів, держав і організацій втрачається з розширенням повноважень халіфа і його прибуттям військ на їх території».

Сказане зовсім не означає, що амбітні плани самопроголошеного «халіфа всіх правовірних» так вже неодмінно збудуться; зовсім ні. Сама нахабство цієї групи бойовиків, що зуміла одночасно налаштувати проти себе рішуче всіх скільки-небудь впливових гравців на середньосхідному поле, стала вельми серйозним фактором, що працюють на їх поразка.

Чи легко було ще зовсім недавно уявити, що в якому б то не було справі виявляться союзниками Іран та Ізраїль? А тепер – будь ласка: і той і інший явно налаштовані проти бойовиків Абу Бакра. Іран, правда, поки допомагає Багдаду проти заколотників гранично акуратно (що зрозуміло, якщо врахувати передісторію), але без сумніву втрутиться і відкрито, якщо «халіфат» продовжить наступ. Ізраїль вже прямо підтримав протистоять «халіфату» курдів, вустами свого прем’єра заявивши, що пора курдам нарешті отримати свою державу (перше років як мінімум за сорок відкриту заяву глави будь-якої держави на користь незалежності Курдистану).

Мало того, в приборкання ісламістів побічно включилася і Росія: якраз в день проголошення «халіфату» пригнічені бойовиками офіційні власті Іраку отримали з Росії першу партію винищувачів Су-25, які, як очікується, в самому незабаром вступлять у бій.

Хіба що американці поки не погоджуються грати в цій історії роль, скільки-небудь адекватну їх ролі у зародженні проблеми. Рознести баасістскій Ірак, в якому тиранія Саддама тримала в шорах і шиїтів, і сунітів, і курдів, американці зважилися легко; а тепер всерйоз допомогти явно не справляється багдадському керівництву чим-небудь, крім надсилання військових радників, ніяк не погоджуються. Але – знову-таки, якщо успіхи ісламістів продовжаться – доведеться щось робити і Вашингтону.

А тому дуже може бути, що проголошення нового халіфату виявиться не початком переможної ходи ісламістів, а початком їх кінця. Так було б не тільки спокійніше всім оточуючим, але і справедливіше: хочете повертатися до політичного устрою VIII століття? Поверніться тоді і до рівня життя і до чисельності населення восьмого століття, і не торгуйте нафтою з великими і малими шайтанами. Але й експертів, які назвали оголошення про створення халіфату найбільшою подією в мусульманському світі після терактів 11 вересня 2001 року, теж треба почути як слід.

This entry was posted in Ніхто не чекав війни. Bookmark the permalink.