Президент Росії Дмитро Медведев в мікроблозі в
Адиги, автохтонні насельники нинішнього Краснодарського краю, [41] в період існування Золотої Орди були носіями одного з найяскравіших і своєрідніших варіантів культури цієї держави.
Завоювання адигов почалося тоді ж, коли і завоювання Русі – осінню 1237 р. Командували монголо-татарскими військами в цій кампанії особи, не менш знатні, чим Бату – царевичи-чингизиди Менгу і Кадан, причому Менгу, двоюрідний брат і особистий друг Бату, через декілька років став каганом – верховним владикою імперії Чингизідов. Адигськая компанія монголо-татар закінчилася розгромом адигского воїнства під командуванням Тукара. І вперше в тексті створеного близько 1240 р. першого письмового пам’ятника на монгольській мові – Монгол ниуча тобчиян (Секретній історії монголів або – поетично – Сокровенної оповіді), зафіксований етнонім, яким монголи називали адигов, – черкес. Пізніше цей термін в додатку до адигам зустрічається і в інших, разноязиких, східних авторів. Європейські автори використовували цей термін вже з середини 13 ст Рубрук зафіксував його під час своєї подорожі до Монголії, причому в списку народів, до кінця і не підкорених монголо-татарами до цього моменту. Європейські автори в 13-15 вв. відзначали, що черкеси – слово, що вживається саме монголами і тюрками; європейці прикладали його спеціально до адигам внутрішніх, особливо степових прикубанских районів; приморських адигов вони продовжували звати зихами.
© Горелік М.В. (Москва)