Анекдоти про Вірменське радіо у формі питань і гумористичних відповідей періодично з’являються в західній пресі для оформлення есе або фейлетонів, в яких йдеться про смішних або навіть абсурдних явищах. На заході Вірменське радіо більше відоме як Радіо Єреван. Кореспондент польського телебачення TVP.pl Могожата Борковська підготувала матеріал про Вірменію, в якому звернулася до цього відомого, але не існуючого радіо. Часи змінилися, але, зіставляючи заяви політиків з вірменськими реаліями, можна сказати, що Радіо Єреван все ще працює, – пише вона в репортажі Говорить Вірменське радио.часть1?.
Лейтмотивом репортажу Могожати Борковськой сталі заяви міністра економіки Вірменії Нерсеса Еріцяна, які легко спростовуються презентацією ситуації, що реально існує в республіці. Ось одна з таких реплік заяв Еріцяна від листопада 2010 року: Президент Вірменії Серж Саргсян заявив, що до чергових виборів буде інвестовано $50 млн в розвиток міста Гюмрі (зруйнованого землетрусом 1988 років – ). Частина цієї суми вже інвестована. Завдяки цьому місто перетвориться на сучасний технопарк.
Далі в репортажі цитується житель Гюмрі, який розповідає про те трагічне дно, коли його рідного міста практично не стало – 7 грудня 1988 року. Журналістка відзначає при цьому, що тоді багато країн поспішили на допомогу вірменам, і ще довгі роки жителів міста підтримували гуманітарні організації, оплачувані відомими представниками вірменської діаспори. Німеччина побудувала тут поліклініку, англійці – школу. Про місто не забували і змінні уряди. Всі вони обіцяли допомогу. Проте спершу розвалився СРСР, потім почалася війна, потім енергетична криза. І так пролетіли 22 роки. До цих пір 4 тисячі сімей живе в картонних будиночках, халупах, поспішно споруджених відразу після землетрусу, – говориться в репортажі і підкреслюється, що сертифікати, що отримали, на нові квартири продають їх і виїжджають до Єревану, оскільки в Гюмрі нічого робити – немає роботи. У цьому місті безробіття досягає 80%. Жителі міста не приховують, що вже два роки чують про будівництво технопарку, та лише ось самого будівництва не бачили.
Друга заява Нерсеса Еріцяна звучить таким чином: ми прагнемо забезпечити вірменам максимум можливостей, автор репортажу спростовує, представляючи історію вже відомого в світі художника Ашота Авагяна, який живе в одному з найвіддаленіших міст Вірменії, – Сисиане. Авагян – учасник карабахської війни, які довгі роки після неї не міг повернутися до мирного ритму життя. По чистій випадковості, репортаж про нього і його роботах попав в інтернет, завдяки Global Voices. У Сисиане він живе скромно і лише викладає в художній школі.