Віктор Якубян: Провал карабахського процесу в Астане – що далі?

Безвихідь, в якій виявився процес врегулювання нагорно-карабахского конфлікту після саміту ОБСЄ в Астане, була зумовлена і давно передбачався політиками і експертами в конфліктуючих країнах. Мабуть, лише самі посередники – співголови Мінської групи ОБСЄ, а також представники різних міжнародних організацій, таких як Порада Європи, ОБСЄ і НАТО, а також їх Парламентських асамблей перманентно озвучували оптимістичні прогнози про золотий шанс і вікно можливості. Пригадаємо, саме такий визначеннями, починаючи з 2005 року, характеризували карабахський процес різні європейські, американські і російські політики, причому, незалежно від того, на якому етапі і в якому стані реально знаходяться переговори. Пояснити причини такого підходу не складно – делеговані цими структурами особи просто прагнули закріпити власне значення, як мовиться, відпрацьовували свій шматок хліба. Керівники Вірменії і Азербайджану у свою чергу покірно приймали представників цих структур, ділилися з ними своїми спостереженнями і раз по раз висловлювали свої позиції, а також зустрічалися один з одним під їх егідою. Відверто кажучи, нічого іншого від них чекати і не доводилося, оскільки відмова від переговорів могла б бути розцінена як прояв неконструктивної позиції.

Що ж у результаті перешкодило Єревану і Баку прийти до угоди, чому місія Росії, Франції і США, в усякому разі, на даний момент, не привела до якого-небудь прогресу, а за великим рахунком, навпаки, ще більше віддалила перспективу світу. Як представляється, підготовлений зусиллями Мінської групи проект Мадридського документа, що містить так звані базові принципи врегулювання нагорно-карабахского конфлікту, просто нежиттєздатний і позбавлений практичного сенсу. Так, теоретично, якщо Єреван відведе війська з буферної зони, а Карабах прийме назад десятки тисяч азербайджанських біженців, то щось і може вийти. Але вся річ у тому, що ці кроки не реалізовуються і практично миттєво приведуть до розбалансування складної системи зовнішніх і внутрішніх механізмів, а у результаті до громадянської війни у Вірменії і нового міждержавного конфлікту з Азербайджаном. Або ось інший сценарій. Якщо на першому етапі Азербайджан погодиться на підписання мирного договору і надання Карабаху тимчасового статусу, а потім змириться з підсумками нового референдуму в НКР, звичайно ж, в цьому випадку Вірменія не лише відведе війська, але і скаже спасибі азербайджанському лідерові. Але і тут заковика – жодного азербайджанського лідера на той момент вже не буде, його просто зметуть народні маси. Так в чому ж полягає прикладний сенс цих самих базових принципів або пунктів, якщо виконання кожного з них лише посилює ситуацію? Можливо, він в останньому пункті, що визначає необхідність проведення в регіоні конфлікту миротворчої місії? Але і цей пункт нічого хорошого не обіцяє. По-перше, незрозуміло які саме країни братимуть участь в цій операції, по-друге, як до неї віднесуться сусідні держави, з якими граничать Вірменія, Азербайджан, та і сам Карабах. Мова, в першу, черга, йде про Іран.

Отже, треба констатувати, що вироблений Мінською групою ОБСЄ проект Мадридського документа не лише нежиттєздатний, але і небезпечний. Жоден з включених в нього пунктів, підтриманих спеціальними заявами президентів Барака Обами, Дмитра Медеведва і Николя Саркозі, не може бути здійснений за визначенням, оскільки багатий ускладненнями і зривом в пропасти війни. Вірменія не здатна відтягнути війська, оскільки отримає внутрішній політичний конфлікт в Єревані і новий конфлікт з самим Карабахом, Азербайджан не здатний змиритися з підсумками нового референдуму і легітимним статусом Карабаху, обоє не здатні прийняти назад біженців і розмістити на своїх кордонах військовослужбовців третіх держав.

Ймовірно, це давно усвідомили і президенти Вірменії і Азербайджану, до недавніх пір продолжавщие зустрічатися в різних містах і в різній обстановці, але що при цьому день від дня посилюють риторику і взаємні звинувачення. Справа дійшла до того, що на саміті ОБСЄ в Астане, де власне і мав бути підведений логічний підсумок Празького процесу (це в його рамках вироблений Мадридський документ), керівники Вірменії і Азербайджану дійшли до відкритих погроз і ультиматумів. До цього Ільхам Алієв кілька разів оголосив Єреван азербайджанським містом, а його вірменський колега пустився в незвичний для себе історичний екскурс, покликаний довести, що такого народу як азербайджанці тут не стояло. То хіба цього добивалися міжнародні посередники? У чому саме полягає сенс їх роботи – в досягненні світу або в розпалюванні нової війни, не цілком зрозуміло. Зі свого боку можемо сказати лише одне – це категорично неприйнятний! Оптимістичні заяви посередників виявилися настільки ж порожніми, як і завірення в конструктивізмі сторін конфлікту. Тим часом, вірмени і азербайджанці – прості громадяни двох країн знов стоять на порозі війни. Розпалені державною пропагандою тисячі громадян двох країн не відають, що творять. Скоро їх матері заливатимуться сльозами, дружини залишаться вдовами, а діти сиротами. Як, на початку 90-х, Єреван і Баку відразу перетворяться з життєрадісних і світлих столиць у фронтовий тил – що відправляє до Карабаху своїх громадян і одержуючих звідти труни. Ета страшна ціна, яку два народи заплатять за те, що віддали свою долю в руки неохайних політиків і безтурботних іноземних дипломатів, відвідуючих регіон конфлікту для того, щоб засвітитися перед пресою. На цих зустрічах, як правило, ллється потік порожньої демагогії і робляться багатозначні вирази осіб. Жоден іншої практичної користі вони не приносять. У цій рутині багато хто просто забув про ціну питання, а коли ним хтось про неї нагадують, то це викликає нервову реакцію.

Тим часом, правда полягає в тому, що в реаліях, що склалися, і в поточній міжнародній ситуації нагорно-карабахский конфлікт не може бути вирішений тупим нав’язуванням сторонам конфлікту примітивного переліку дій з однією і іншої сторони. Дорожні плани, що виробляються під копірку американцями на будь-який випадок життя, перестали давати необхідний результат без авіаційного бомбардування тих, хто по цій доріжці повинен просуватися, тих, хто не налагоджений до зради інтересів свого народу. Близькосхідний і Балканський досвід тому доказом. На очах Єревану і Баку розверталася і остання війна – серпня 2008 року. Яким чином США і Росія, що застосували силу в Косово і Південній Осетії, розраховують врегулювати схожу проблему в Карабаху світом? Хто може повірити в реальність цього? Хай би вирішили мирним способом косовскую і грузино-осетинскую проблеми? Проте знайшлися винуваті, з’явилися чинники і був запущений військовий сценарій! Де гарантії, що цього не станеться в Карабаху?

Проте, поза всяким сумнівом, ще більшу відповідальність за можливу трагедію в Карабаху нестимуть керівники Вірменії і Азербайджану. Саме вони – проблеми, що повністю володіють суттю, прекрасно усвідомлюють межу власних поступок, а значить і нездійсненність пропозицій посередників. Але правда в тому, що карабахська проблема з моменту отримання незалежності Вірменії і Азербайджану була і залишається наріжним каменем їх піраміди влади. Той, хто веде переговори з карабахської проблеми, стає виразником інтересів держави, носієм таємниці переговорів, а значить і одноосібним володарем доль двох народів. Виходить, чим довше переговори – тим довше влада? І не поважно, до чого вони у результаті приведуть. Ще простіше, йдеться про узурпації доль цілих поколінь вірмен і азербайджанців, що сподіваються на світ і спостерігають рік від року за цим театром абсурду. Жодного реального кроку, націленого на зближення позицій і подолання атмосфери недовір’я, президентами двох країн так і не було зроблено. Особливо відрізнився в розпалюванні ворожнечі азербайджанський лідер, який не упускав випадку для того, щоб озвучити нові погрози. Проте було б дуже наївно передбачати, що Ільхам Алієв розраховує на те, що Вірменія і вірменський народ ось так просто поступляться в цій боротьбі і відступлять від своєї позиції. У таких спорах капітуляція можлива лише як підсумок військової поразки. Чи означає це, що азербайджанський президент вів справу до нової війни спочатку? Немає! Він просто тягне час. Так само діє і його вірменський візаві. Демонструючи конструктивний настрій, він прекрасно розуміє, що ні єдиного кроку назад зробити не може. Проте стратегічна помилка обох президентів полягає в тому, що перезрілий плід має звичай зриватися і падати. Особливо, коли дерево розгойдують відразу декілька супердержав.

Незграбні підходи, на кшталт зухвалих сміх старань поєднати несумісне – територіальну цілісність і право народів на самовизначення, ведуть до нової війни. Знову-таки, ми переконалися в цьому на прикладі Косово і Південної Осетії. Проте сотні мудрих політиків, присутні в Астане, із завзятістю, гідною кращого вживання, з розчуленими виразами осіб знов і знов проповідують цінності Хельсінкі. Вони не хочуть визнавати, що після того, як США розчленували Ірак, але окрім озброєних курдів нічого там не виявили, універсальних методів вирішення міжнародних суперечок більше немає.

У цьому контексті провал переговорів на саміті в Астане – довгождане для сторін карабахського конфлікту подія, яка може стати як трампліном до війни, так і останнім шансом для двох політиків продемонструвати дійсно тверезий підхід і політичну відповідальність. Карабахська проблема потребує вироблення нового, абсолютно неординарного і, в деякій мірі, творчого механізму.

Як представляється, президентам Вірменії і Азербайджану необхідно, по-перше, припинити провокаційні заяви і відмовитися від погроз. Оголосити в зоні конфлікту повний штиль – ні єдиного пострілу.

По-друге, карабахська проблема має бути на міжнародному рівні оголошена Єреваном і Баку внутрішньою справою Вірменії і Азербайджану, а для її вирішення сформована двостороння міжвідомча комісія.

Необхідно організувати зустріч двох президентів тет-а-тет без посередників. Краще всього провести її в зоні конфлікту. Організаційна частина має бути доручена спеціальній двосторонній комісії, сформованій з представників міністерств оборони двох країн. У зоні карабахського конфлікту поки що немає іноземних військ і цим треба скористатися.

Президенти двох країн повинні також підписати договір про ненапад, а також програму відновлення довіри між двома країнами.

Нагірному Карабаху і що всією оточує його буферній зоні має бути наданий статус Нейтральної самостійної республіки (НСР).. Повна назва – Карабахська НСР у складі Вірменії і Азербайджану (КНСР-АА). У ідеологічному і пропагандистському сенсі це повинно бути оформлено як історична подія – возз’єднання Нагірного і Низовинного Карабаху.

Єреван і Баку повинні разом і одночасно визнати КНСР і оформити з нею і один з одним конфедеративні стосунки.

Після цього має бути сформований спільний вірмено-азербайджанський контингент, який розміститься на лінії зіткнення. Надлишки військових сил і техніки мають бути виведені із зони конфлікту.

Дієвим елементом вірмено-азербайджанського мирного договору повинна стати міжурядова програма із спільного відновлення міста Агдам. При цьому, вірменський і азербайджанський президенти можуть призвати міжнародне співтовариство фінансувати цю програму, проте відновні роботи повинні будуть здійснити міністерства містобудування двох країн – робітники з Вірменії і Азербайджану в рівній кількості. По оцінках фахівців, при достатньому фінансуванні, місто може бути відновлене за п’ять-шість років. Інформаційне освітлення програми відновлення Агдама здатне звести до нуля агресію і недовір’я, що заповнили ефір.

Після цього, азербайджанські біженці, які хочуть повернутися до Карабаху, мають бути розселені в Агдаме, а місту має бути наданий рівний із Степанакертом статус. Як робоча версія можна застосувати назви – Вірменська столиця КНСР і Азербайджанська столиця КНСР.

КНСР – парламентська республіка. Парламент має бути сформований на паритетній основі. Він може розташуватися між Степанакертом і Агдамом – в населеному пункті Аськеран.

Гарантами безпеці населення КНСР, в якої не буде Армії, а лише поліцейські сили, сформовані знову ж таки на паритетній основі і з чітким закріпленням зон відповідальності, будуть Вірменія і Азербайджан. Вони ж повинні подати спільну заявку на визнання КНСР з боку ООН.

У КНСР вільно ходитиме вірменська і азербайджанська валюти. Республіка має бути оголошена зоною вільної торгівлі і центром розвитку туризму. Поважно розуміти, що лише торгівля здатна відновити довіру між двома народами, а тому в населеному пункті Шуши (Шуша) має бути розгорнутий крупний регіональний торгівельний двір, а торгуючі там громадяни звільнені від податків і зборів.

Єреван і Баку повинні інформувати про цей план і попросити організаційної підтримки і сприяння в Ірану, Туреччини, Росії і Грузії. Внерегиональниє держави і організації мають бути терміново відсунуті з цього процесу.

Вищеописаний план дій, поза всяким сумнівом, може викликати посмішку. Звичайно, багато хто скаже, що це маревні ідеї, точно також позбавлені практичного вживання, як і Мадридський документ МІЛІГРАМА ОБСЄ. Але ніхто не зможе посперечатися з тим, що в разі реалізації описаного плану Вірменія і Азербайджан уникнуть головної загрози – зовнішнього вторгнення і диктату. Пора лідерам двох країн визнати відповідальність за долі мільйонів людей і не вести їх загибелі ради власної влади або ж на догоду зовнішнім силам. На сьогоднішній день лише прямий і прилюдний вірмено-азербайджанський діалог на вищому рівні може дозволити уникнути кровопролиття.

Віктор Якубян: Провал карабахського.

Повсягденні події:
  • 03/14/2011 -- Призначений керівник УФНС по Челябінської області
    Новим керівником УФНС по Челябінської області призначений Олександр Путін. Про це 7 грудня повідомили кореспондента  Новини в прес-службі губернатора Челябінської області. Путін раніше обіймав посаду керівника УФНС по Удмуртській рес...
  • 04/27/2011 -- У Челябінської області эпидпорог по грипу і ОРВІ перевищений на 11%
    Челябінська область виявилася в списку регіонів Росії, де перевищений епідеміологічний поріг по захворюваності ОРВІ і грипом. Як повідомили кореспондента 7 грудня у федеральному Роспотребнадзоре, рівень захворюваності в регіоні вище ...
  • 03/25/2011 -- Вірменія приєдналася до угоди про Державні закупівлі СОТ
    7-го грудня в Жневе (Швейцарія) відбулося офіційне засідання Комітету державних закупівель Світової Організації (СОТ) Торгівлі, присвячене питанню приєднання Вірменії до угоди про Державні закупівлі СОТ. В ході засідання, Комітет дер...
  • 04/19/2011 -- Казахстан планує запустити KazSat-2? у першому кварталі 2011 року
    АСТАНА. 6 грудня. КАЗІНФОРМ /Дамир Байманов/ Запуск і введення в штатну експлуатацію KazSat-2? будуть здійснені в першому кварталі 2011 року. Про це сьогодні на засіданні Уряду РК повідомив голова Національного космічного агентства...
  • 03/26/2011 -- У Москві створена координаційна порада в цілях посилення правопорядку
    У Москві створюється координаційна порада для реалізації указу президента РФ Дмитра Медведева про додаткові заходи, направлені на посилення правопорядку. Про це, за даними, отриманим кореспондентом  від інформаційного центру уряду Мо...
  • 04/17/2011 -- Національна асоціація споживачів Вірменії призвала журналістів до боротьби невідомо з ким
    Президент Національної асоціації споживачів Вірменії Меліта Акопян і експерт асоціації Мілета Арістакесян сьогодні, 16 грудня, представили журналістам ситуацію на споживчому ринку Вірменії, зокрема на ринку харчових продуктів. Як по...
  • 02/20/2011 -- Союз письменників Грузії тужить у зв’язку із смертю Бели Ахмадуліной
    ТБІЛІСІ, 30 ниючи - Новини-Грузія, Циция Мамулашвілі. Відхід з життя поетеси Бели Ахмадуліной втрата не лише для російської поезії, а для всього всесвіту тих, хто любить поезію, заявила у вівторок корр. Новини-Грузія голова Союзу пис...
  • 08/02/2015 -- Захлинувшись у басейні дівчинку перевезуть з Туреччини в Росію
    5-річна росіянка Катя Єфименка буде доставлена ​​з Туреччини до Росії. Переліт дозволили турецькі лікарі. Залишилася без нагляду дівчинка захлинулася в басейні на турецькому курорті Аланья 19 червня. Лікарям вдалося вряту...
  • 04/16/2011 -- Постріл в традиційний іслам
    Вбивство Пшихачева залишило подвійні враження. З одного боку загибель людини - завжди трагедія, з іншої – активна діяльність муфтия КБР була завжди зв'язана з величезними ризиками, а тому його загибель, як би жорстко це не прозвучало...
  • 02/28/2011 -- Карабахський депутат підтримує заяви президента Вірменії
    За великим рахунком, особливих чекань від Астани ми не мали, тому що розвиток подій до Астани підказував, що в ході саміту не будуть зроблені конкретні кроки по врегулюванню карабахської проблеми. По суті, так і сталося. Як повідомл...
  • 03/12/2011 -- Челябінської області екологічні ініціативи потрібні як повітря: еколог
    У Челябінської області, яка по рівню забруднення довкілля займає серед регіонів Росії 79 місце, екологічні ініціативи потрібні як повітря. Таку думку кореспондентові  Новини 30 листопада висловила еколог, лідер руху За ядерну безпеку...
  • 02/13/2011 -- Черкеси – Георгіївські кавалери
    У Росії дата 9 грудня встановлена як офіційне свято – День героїв Вітчизни. Передісторія цього свята наступна, - пише А.В. Козаків, кандидат історичних наук, журналіст. В кожної держави є своя нагородна система і система визнання за...
  • 04/22/2011 -- Банда чотири
    Наш історичний вибір — незалежна, сильна і процвітаюча БеларусьДоклад Президента А.Г.Лукашенко на четвертому Всебелорусськом народному зібранні Примара хорошого тонаСитуация, яку складно пояснити з точки зору раціональної. На фоні ...
Эта запись была опубликована в рубрике Політика. Добавить в закладки ссылку.

Комментирование закрыто.