На другому місці

Корзина вражень Олени Льовченко

Узявши невеликий антракт, час для передиху, для того, щоб відпочити, переосмислити і зрозуміти події останнім часом — гучні перемоги і образливі поразки, лідер жіночої збірної по баскетболу Олена Льовченко повертається на сторінки «СБ». Віднині Олена знов розповідатиме читачам про своє особисте і спортивне життя, ділитися думками і планами, а ви, у свою чергу, можете ставити їй свої питання, передавати побажання. Всіх вислухаємо, всім відповімо.

— Всім привіт! Це знову я. Ну і як там у вас поділа? У мене все добре. Ось пишу, завернувшись в плед, і дивлюся на календар. Скоро Новий рік. Якось вже дуже швидко. Начебто лише недавно прошел фінал жіночої NBA і цей божевільний чемпіонат світу. А тут Польща, за вікном — сніг і грудень. Осень з жовтими килимами в парках точно була? Втім, чого вже тут лукавити, для мене ця осінь стала особливою. Я не живу спогадами. Навпаки, завжди чекаю, коли емоції поступляться дорогою розуму. Для аналізу це поважно. Але, мабуть, зараз не той випадок: все ще так живо. Не знаю, як пояснити. Ми багато колесимо по Польщі. Інколи по 6 — 8 годин проводимо в автобусі. І лише минулого тижня я вперше в дорозі дивилася не фільм, а наші матчі з Грецією і Росією. Розумієте? А ось для гри з Чехією точно знаю — ще не час. Може, після Нового року. Потрібно, аби зовсім відпустило.

Тим часом в ігрове життя свого нового клубу «Гожув» я влилася швидко. Перед нами коштують серйозні завдання, і ми їх постараємося виконати. Можу навіть більше сказати, я приїхала сюди вигравати, і друге місце в чемпіонаті Польщі мене не задовольнить. Тим більше що клуб ніколи в своїй історії не перемагав в національній першості. А зараз підібрався такий колектив, якому це під силу. Вже я–то знаю, як це підстібає. «Атланта» теж виграла фінал Східної конференції вперше, і жіноча збірна Білорусі на нинішньому чемпіонаті світу дебютувала. Скажете: «Що вона собі думає, ця Льовченко?!» Та нічого, просто я вірю в свою команду. А особисто у мене лише досвіду стало більше. Відношення до справи не помінялося. Коли я сюди їхала — знала, що мене чекають. Але і від мене теж ЧЕКАЮТЬ. А настрій був, як завжди: доводити. Якщо одного дня прокинуся з усвідомленням того, що всім все довела, відразу ж закінчу грати. Піду чем–нибудь іншим займатися. Чесне слово.

До речі, на даний момент в турнірній таблиці ми все ж на другому місці. Відстаємо на одне очко від «Вісли». Пару тижнів назад обіграли команду з Кракова і лідирували, але потім поступилися одному з аутсайдерів. Стабільності не вистачає. З іншого боку, за ці два місяці ми стали сиграннее і краще розуміємо один одного. А це добре. Врешті-решт, вирішить все плей-офф.

Мене часто запитують, як живеться в маленькому провінційному містечку після Стамбулу і Атланти? Відповідаю: нормально. Я і сама спочатку побоювалася. Але після всієї цієї метушні, кількості подій, новин виявилось, що така тиша — те, що потрібне. Я втомилася, і тому зараз веду швидше самітницький спосіб життя. Ні на що не розпилявся. Більше прагну відпочивати. Будинки є можливість дивитися ігри NBA і чоловічої Євроліги. Отже оточує мене баскетбол. Та і на вулиці холодно. А я людина, яка любить тепло. Загалом, влаштувалася на зимівлю.

Думайте про хороший! І не мерзніть! На сьогодні все. До нових швидких зустрічей.

Автор публікації: Олена ЛЬОВЧЕНКО

Повсягденні події:
Эта запись была опубликована в рубрике Без передбільшень. Добавить в закладки ссылку.

Комментирование закрыто.