Черкеси (1) – багаточисельне і войовниче плем’я, що займало в давнину західну частину Кавказу і Кримський півострів, весь Закубанський край і землі, відомі під назвою Великої і Малої Кабарди. По відданнях народу, одне з його племен під назвою Кабарда, залишивши, в VI столітті колишнє місце проживання на Кубані потягнулося на північ до річки Дон, звідки воно незабаром перейшло до Криму. Тут кабардинці оселилися на південній стороні, унаслідок чого рівнина між річками Кача і Бельбек (верхня половина якої називається Кабардою) іменувалася татарами Черкеською долиною.
Але і тут вони затрималися ненадовго. Під буттям на чолі Інала, родоначальника всіх князів Кабардинців, вони незабаром перемістилися, далі на схід і розселилися уздовж Кубані на території нинішньої Кабарди, де підпорядкували собі інші черкеські племена.
По відданнях, що зберігся в осетин, черкеси, до приходу з Криму князів кабардинців називалися казахами, назва, під якою вони відомі і в мингрельцев, що називали їх (казах мепе), тобто царями казахів. Це підтверджує історик Костянтин Багрянородний, який називає, черкеські землі, прилеглі до Чорного Моря, Сихией, а вищерозміщену країну – Казахией, яка граничить із землями Аланов (Осетин.)
© Маргиев Заур Георгійович